Чому Бог одні прохання наші приймає, а інші відхиляє?
Originally published at Блог "Ковчег". Please leave any comments there.
Дивується дехто, що сини Зеведеєві ясно висловили прохання своє перед Тим, Хто знає всі скритності серця. Він дозволив їм виректи прохання своє, щоб навчити всіх хто просить, в молитвах своїх не переступати міри, але приміряти прохання свої з мірою свого убожества.
Юність одне має на увазі, а саме, що Бог, за всемогутністю Своєю, все може зробити, але не знає, що у всьому діє Бог премудро, і хоч все для Нього є можливим, однак творить лиш те, чому слід статися.
Нерозумно просили учні,— і Всевідаючий сказав їм: не знаєте, про що просите (Мт. 20, 22). Він засмутив їх, бажаючи показати, що й будь-яке нерозумне прохання завдає прикрість тому, хто просить; такий плід збирає душа, тому що просила нерозумно.
Перед тим, ніж учні висловили прохання своє, Господь підбадьорив їх спочатку словами, які збудили в них радість, бажаючи показати, що двері Його відкриті тим, хто просить Його право. А як тільки оповістили вони прохання своє,— засмутив їх, бажаючи показати, що двері Його зачинені для тих, хто просить лукаво.
Якщо б Господь наш, через Своє предвідання, відкинув молитву їх перед тим, як виречена була устами їхніми; то можна би було подумати, що зачиняє Він двері Свої молитвам нашим. Але тепер стало видно, що самі ті, хто молиться, загороджують собі двері, якщо просять, не так, як треба.







